«Луноход-1» був запущений 50 років тому. Як він був влаштований і для чого потрібен?

10 листопада 1970 року радянські астрономи успішнозапустили в космос перший в світі планетоход з дистанційним управлінням. Ним став «Луноход-1», який досяг поверхні Місяця 17 листопада 1970 року і пропрацював на ній аж до 14 вересня 1971 року. За цей час він проїхав 10 540 метрів і вивчив особливості місячного грунту, а також інші властивості космічного об'єкта. З цього моменту пройшло рівно 50 років і це відмінний привід, щоб розповісти про всіключових моментах місії. Адже запуск першого планетохода - це не просто взяти і відправити його в сторону Місяця. Все відбувалося набагато складніше. Варто почати з того, що для відправки апарату використовувалася міжпланетна станція «Луна-17», яка разом з місяцеходом досі лежить на поверхні Місяця.

Радянський «Луноход-1»

Запуск «Місяцехід-1»

Як і говорилося вище, для відправки «Місяцехід-1»на Місяць була використана міжпланетна станція «Луна-17». Він був виведений на орбіту нашої планети за допомогою ракети-носія «Протон». Виведення космічного апарату на траєкторію польоту до Місяця забезпечили перші три ступені носія і розгінний блок. Запуск стався 10 листопада 1970 року в 17 годин 44 хвилини 01 секунду з розташованого в Казахстані космодрому Байконур.

Міжпланетна станція «Луна-17»

Політ до Місяця зайняв цілий тиждень. Міжпланетна станція «Луна-17» управлялася з Землі і 12 і 14 листопада 1970 астрономи злегка змінили траєкторію його руху, щоб в кінцевому підсумку апарат досяг заздалегідь зазначеної точки на поверхні земного супутника. Станція підлетіла до Місяця 15 листопада і вийшла на орбіту одного зі штучних супутників Місяця. Зниження апарату почало відбуватися 16 листопада, а вже 17 листопада, о 6 годині 46 хвилин 50 секунд, станція «Луна-17» здійснила успішну посадку. Місцем посадки стало так зване Море дощів (Mare Imbrium), розташоване в північно-західній частині видимої з Землі боку Місяця.

Кольорова фотографія «Місяцехід-1»

Штучний супутник Місяця - автоматична станція, яка рухається поорбіті Місяця для вивчення його особливостей. Найпершим з них була «Луна-10», запущена в 1966 році. Про те, як працюють супутники, можна почитати в цьому матеріалі.

Після ретельного огляду місця посадки, в о 9 годині 28 хвилин того ж дня «Луноход-1» з'їхав на місячний грунт. З цього моменту перший в світі планетоход приступив до вивчення поверхні Місяця.

Читайте також: 10 радіаційних інцидентів епохи космічної гонки

Конструкція «Місяцехід-1»

В цілі «Місяцехід-1» входили вивчення особливостеймісячної поверхні, з'ясування рівня радіоактивного й рентгенівського космічного випромінювання, а також аналіз хімічного складу місячного грунту. Апарат важив 756 кілограм, оснащувався вісьмома колесами і міг рухатися зі двома швидкостями - 0,8 і 2,0 кілометрів на годину. Колеса з металевою сіткою дозволяли йому проходити через виступи заввишки 35 сантиметрів і тріщини шириною до 1 метра. На верхній частині корпусу була сонячна батарея, яка заряджала акумулятор.
Устаткування «Місяцехід-1» складався з шести частин:

• камер для зняття фотографій. Одна з них була робочою, а друга - запасний;
• спектрометра для вимірювання інтенсивності електромагнітного випромінювання;
• рентгенівського телескопа для спостереження віддалених об'єктів в рентгенівському спектрі;
• одометра для вимірювання обертів колеса. За допомогою нього астрономи вирахували, яку відстань проїхав місяцехід;
• детектора радіації для стеження за рівнем радіаційної активності;
• лазерного рефлектора для вимірювання відстані між двома точками на поверхні Місяця.

Також на корпусі апарату були антени для зв'язку з Землею. Для управління «Місяцехід-1» використовувався спеціальний пульт. Пілотом апарату був В'ячеслав Довгань - кандидат військових наук і автор понад 120 наукових робіт.

В'ячеслав Довгань за пультом управління «Місяцехід-1»

Успіхи «Місяцехід-1»

«Луноход-1» пропрацював на поверхні земногосупутника 302 дня і подолав 10 540 метрів із середньою швидкістю 0,14 кілометрів на годину. Максимальна швидкість, яку він зміг набрати, склала 2 кілометри на годину. Важливо відзначити, що велику частину часу він перебував у нерухомому стані і займався збором наукових даних. За допомогою свого обладнання він зробив і передав на Землю більше 20 000 зображень, 206 панорамних знімків і 25 рентгенівських аналізів хімічного складу місячного грунту. Також він часто використовував пенетрометр - пристрій, який вводить інструмент в в'язку середу і оцінює його густоту. За допомогою нього дослідники отримали інформацію про фізичні властивості поверхні Місяця.

Якщо вам цікаві новини науки і технологій, підпишіться на наш канал в Яндекс.Дзен. Там ви знайдете матеріали, які не були опубліковані на сайті!

Успішний запуск «Місяцехід-1» дозволив СРСР зробити ривок в космічній гонці з США в другій половині XX століття. Про інших радянських досягнення в галузі космонавтики можна почитати в цьому матеріалі.